Цена Котельниково Альфа ПВП АМФ Галлюциногенные грибы Марихуана Меф мяу мяу мега ссылки Гашиш

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Как я купил героин и откосил от армии

Эх, братва, уйти от всей этой сраной армии - ну просто мечта! Долго думал, как это сделать. Понимаешь, я никакой не военный, я всегда был свободным духом. И тут мне вдруг пришла в голову идея, которая просто зашла вмазала, словом.

Бродил, такой, по дворам нашего городка, и вдруг замечаю на углу одного пацана, который продает закладки. А я давно уже хотел попробовать что-то новенькое. Вот думаю, а чего бы мне не вмазаться? Спрашиваю его: "Че там, есть шо новенькое? Хочу свернуть с армейки, надо чего-то сильного". Он такой прут меня в глаза и говорит: "У меня есть шикарный, дурочка, брат, героин, самый настоящий главный герой наркотического подполья". Прямо живописно рассказывает, как он даже замаринованные таблетки своими руками делает. Я слушаю, и думаю - охуеть, надо брать!

Договорились с пацаном на следующий день. Я выбрал место, отвез нас нашим секретным планом - опушку какого-то леса. Там никто не мог найти нас, мы были невидимыми.

Приехал я туда с деньгами, и пацан протянул мне коробку с таблетками. Он говорит: "Ты чего, чувак, на них только вдыхай, вмазывается и погружаешься в свои сны, свою новую реальность. Это вмазанный героин, брат". Взял я одну таблетку, и такие колесики начали разворачиваться в моей голове. Я вдыхал, чувствуя, как меня поглощает этот магический мир химических эмоций и сильных ощущений.

Уже через несколько минут я почувствовал себя настоящим богом. Меня проникало такое нирванное состояние, что я просто летал, как птица в небе. Забыл об армии, забыл о всех проблемах. Мне было просто хорошо - и этого мне хватало. Всё остальное просто не имело значения. Эта погибельная, но потрясающая субстанция дала мне убежище от реальности.

Потом, конечно, пришлось перемещаться из места в место, чтобы быть невидимым для военных. Я ночевал в подворотнях, в коммуналках, даже в кукурузник не раз забегал, чтобы никто меня не нашел. Но я все равно продолжал вмазываться. Это стало моим кайфом, моей жизнью, моим планом действий. И армия просто ушла на задний план.

Конечно, со временем произошли изменения в моем организме. Я стал терять вес, бледнеть, но мне было все равно. Я жил этой новой жизнью, которую себе создал. Армия уже не имела значения, куда меня забирали. Я был свободен, творил свои законы.

И вот однажды я понял, что уже совершил невозможное - я сбежал от армии! Теперь меня уже ничего не держало, я был своим собственным государством. И это было великолепно.

С тех пор прошло уже несколько лет. Я все еще живу этой жизнью на закрытых вечеринках, в заброшенных складах, где раздаются колесики и дурочка. Иногда снимаю комнату посуточно, чтобы отдохнуть от всего этого безумия. Мое тело уже почти не реагирует на таблетки, но я все равно вмазываюсь по-прежнему.

Иногда задумываюсь о том, что, возможно, я потерял самое главное - себя. Но потом смеюсь над этим, потому что я живу по своим правилам. И если это мне нравится, то кто может мне сказать, что я делаю не так?

Так что, братва, если вы хотите уйти от армии и вмазаться в свою новую реальность, то попробуйте героин. Но если вы все равно решились, то держитесь, парни, и погрузитесь в мир своих мечтаний и свободы.

"Вмазывайтесь, и пусть вас качает, как бога!"